Сьогодні православні та греко-католики відзначають Вербну, або, як у нас ще називають, Шуткову неділю. Це свято у християнському році відноситься до числа дванадесятих, тобто 12 найважливіших, після Великодня, свят.
За євангельським переданням, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалиму, то вони, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям. З цього і пішов звичай святити гілки. У південних країнах де ростуть пальми, їх осявчують і до тепер. Оскільки у нас пальм немає, наші предки замінили їх на вербу. Тож традиційно на Вербну неділю у церквах освячують виготовлену з квітучої верби шутку. Дехто прикрашає її додатково барвінком, смерекою та іншими гілками. Після Богослужіння дорослі і діти повертаються додому, і, якщо в оселі є такі, що не були в цей день в церкві, то їх б’ють свяченими гілками . При цьому, той, хто б’є, обов’язково примовляє: «Не я б’ю – шутка б’є,віднині за тиждень Великдень буде!»
Шутка має й інше значення. Посвячені гілки охороняють житло та родину від усяких бід. Існує повір'я, що коли з'їсти на Вербну неділю один або кілька котиків з шутки, то це запобігає захворюваню на цілий рік, особливо від ангіни. Освячені "котики" встромляють за образи та зберігають протягом року до наступного Великодня, а тоді, за народним звичаєм, їх слід було спалити в печі, в якій випікалися паски.
