Ще два такі вінки, і міфу про Бульдозер гаплик

Такого всеукраїнського реготу не було давно. А відтоді, як гарантом Конституції обрали Януковича — і поготів. Після виборів усіх неначе придавила бетонна плита його президентства. Так само, сірість і понурість і його самого, і його совкового оточення. А темпи здачі держави й абсолютне ігнорування Всеукраїнським Бульдозером будь-якої думки опустили більшу частину народу в глибокий ступор. І це при тому, що обраний він меншістю громадян!

Але під час візиту російського президента Дмитра Медведєва до Києва сталося чудо — об’явлення, яке ми ще маємо осмислити. На Віктора Януковича, як написали в інтернеті, напав ”еловый монстр”. Усі одразу заговорили про знаки Божої десниці. На церемонії офіційного покладання вінків до меморіалу Невідомого солдата в Києві порив вітру зірвав вінок, якого неначе ставив Янукович (а так направду — двоє гвардійців) і жбурнув йому в обличчя. Виглядало і макабрично, і комічно. Віктор Федорович поправив стрічки. Відступив на кілька кроків. Шанобливо похилив голову. І тут на нього кинувся ”еловый монстр”. І такий велетень, як Віктор Федорович, кілька секунд ніяк не міг побороти цього зеленого й волохатого.

З огляду на те, що покладання вінків є елементом символічної політики знаків, такий конфуз не можна списати лише на буяння негоди. Якщо вже бавитися в символи, то до кінця. Або не бавитися і не носити ”оберемки соснового гілля” до ”кам’яних пірамід”, якщо вони не мають для тебе якогось символічного значення. Отже те, що меморіал ”не прийняв” цей символ від Януковича, щось та значить. Принаймні для тих, хто розуміє, що в світі немає випадкових речей.

І це — після тріумфального, однак, на мій погляд, глибоко нещирого відзначення річниці закінчення Другої світової війни в Європі. Замість загальнонародного єднання Янукович організував в Україні демонстрацію своєї персональної перемоги, а також перемоги ”совєтськості” над українством. ”Совєтської офіційної міфології” над українською духовністю. Демонстрацію того, що українців у незалежній Україні таки перемогли.

Та після ”елового монстра” між народом поповзли домисли та кпини. Згадалися всі попередні об’явлення.

Згадали і пам’ятник Кию, Щеку та Хориву в столиці, що розламався навпіл після того, як Януковича обрали президентом.

Згадали і двері до Верховної Ради, які самочинно почали зачинятися, коли Янукович ішов складати присягу президента.

І врешті-решт убитого почтом президента таксиста, коли Янукович стрімголов летів до Харкова підписувати угоду щодо Чорноморського флоту.

Янукович демонстративно ревно приймав благословення патріарха Кирила на президентство, але щось цьому противиться. Може, ті Церкви, якими він показово знехтував?

Однак найбільший ефект справила кумедність всього цього конфузу. Один мій знайомий сказав: ще два такі вінки, і міфу про Бульдозер гаплик. Сміх здатен знищити не те що наших, а й значно крутіших ”діячів”. Згадаймо ляпи Буша чи розбитий писок відомого італійського мачо Берлусконі. Насправді всі вони до безміру смішні.