Президент України Віктор Ющенко видав указ про визнання ОУН-УПА борцями за незалежність України.
Звичайно не тільки можна, а й потрібно говорити про проблему
ОУН-УПА. Та варто пам’ятати, що ОУН і УПА – це зовсім різні речі. Це
так само, наприклад, як партія і армія, як Червона армія і КПРС.
У нас звикли їх брати через дефіс і сприймати, як щось цілісне.
Але Організація українських націоналістів - це організація, яка виникла
в 1929 році і існувала до початку 50-х рр..
Українська повстанська армія справді була створена ОУНівцями.
Вона народилася навесні 1943-го року. Україна була окупована німцями.
Вони боролися на три фронти: з німцями, з поляками і з радянськими
партизанами.
Основна частина боротьби УПА проходила вже з 1944 року до 1952
року. Це було в західних областях України. Вони боролися з внутрішніми
військами, з чекістами сидячи в лісах і захищаючи селян від
колективізації.
Те, що в нас по ОУН і по УПА досі проводяться «отсилки»
сталінського періоду – це звичайно нікуди не годиться. Адже врешті
решт, треба зважати на напрацювання вчених.
У свій час, досить таки давно, у травні 1997 року Президент
України Леонід Кучма створив урядову комісію, до компетенції якої
віднесли питання вивчення діяльності ОУН-УПА та вироблення офіційної
позиції щодо діяльності цієї організації. Комісія визначала проблему
ОУН-УПА та те, як ставитися до ОУН-УПА.
У рамках комісії у вересні того ж року було створено при
Інституті історії України НАН України робочу групу для підготовки
історичного висновку про діяльність ОУН УПА. Науковцями було
підготовлено і опубліковано низку праць щодо проблем ОУН УПА. Проте
головним напрямом роботи був фундаментальний збірник документів.
Тоді в Верховній Раді цілих п’ять років існувала комісія, яка не
могла ні до чого прийти. Це тому, що в ній були народні депутати, які
один з одним воювали. Там було по п’ять чоловік від фракцій, від
комуністів і від націонал-демократів.
Тому то Кучма і звернувся до науковців. Була створена робоча
група істориків та правознавців. Правда, правознавці на працювали, тому
що не було над чим. Ця проблема тоді була абсолютною білою плямою. Та
за 1998-2005рр. багато було напрацьовано.
Було захищено кілька кандидатських і докторських дисертацій по
цій проблематиці. У видавництві «Наукова думка» була видана велика
узагальнююча монографія обсягом більше 500 сторінок.
Вона, власне кажучи, стала основою того погляду для істориків на
проблему ОУН-УПА, який сформувався на базі вивчення архівів. Монографія
створена виключно на науковій базі, а не на міфах. Та, на превеликий
жаль, тираж її становив лише 500 примірників.
Для того, аби тема ОУН і УПА не розділяла Україн,у необхідно
проводити просвітницьку роботу. Адже Західна Україна про це все добре
знає, бо власне через ОУН і через УПА там пройшло близько 400 тисяч
осіб. А всього населення Західних областей України тоді налічувалося
близько 8 мільйонів людей. Там люди знають про ОУН-УПА, оскільки все це
проходило через їхні сім’ї.
А населення Східних та Південних областей України
використовувалося Йосипом Сталіним у своїх цілях. Там все робилося для
того, щоб їхніми руками воювати з повстанцями УПА.
Саме тому й досі в Україні йде таке протистояння щодо сприйняття
ОУН та УПА. Та варто пам’ятати, що воно виникає на базі абсолютної
відсутності інформації. Тут немає нічого дивного, адже яка ж могла бути
інформація, коли існував Радянський союз?..
Вкотре повторю, треба дуже відповідально поставитися до цих
питань. Те що Віктор Ющенко опублікував ще один указ по цьому – це
добре. Але за п’ять років його президентства так і не було опубліковано
пристойним тиражем цю узагальнюючу монографію.
А так, через відсутність достойної поінформованості немає дискусії. А якби вона була – ми б встановили істину.
