Павукоплетіння

На маленькому дерев’яному столику – моток ниток, циганська голка, ножиці й кусачки. На підлозі лежать декілька коробочок з соломою. Прикарпатка Дарія Андрусяк ретельно підбирає соломинки однакового розміру.

Де треба  підрівняти, підрізує ножицями. Через кілька хвилин у руці майстрині вже акуратний пучечок з 12 соломин. Згодом жінка сплете з них так звані ліхтарики, а вже через два тижні з’явиться готовий солом’яний павук.

Плетіння павуків – цікава, але рідкісна справа. Колись у Шепарівцях такі витвори вміли робити чи не в кожній родині. Однак тепер на павукоплетінні знається лише пані Дарія. І хоча багато мешканців запевняють, що також уміють плести павуків, ніхто доводити це ділом не квапиться.

Дарія Андрусяк каже, що павуків робила і її мама, і батько. Щоправда, тато ще й шкатулки прикрашав соломою, і рамки для картин з неї робив. Тепер жінка шкодує, що мало цікавилася процесом. Довелося вчитись і згадувати всю технологію самій. «Мама виплітали справжні шедеври», – згадує жінка.

Для виготовлення традиційних павуків потрібна житня, пшенична або вівсяна солома. Вона найбільше підходить для плетіння. Пані Дарія жито сіє сама, однієї грядки вистачає на 15-20 павуків. А цього на весь рік цілком достатньо.

Жінка над одним павуком працює від трьох днів до півмісяця. Все залежить від розміру. На кожну деталь потрібні соломинки різного розміру. Одна нитка проходить через усі соломинки. Нерідко під час процесу солома ломиться, тоді доводиться все переробляти. У середину витвору можна ставити різні ялинкові прикраси, це вже залежить від уяви майстра.