Дослідницький супутник "Чандраян-1", який діє на навколомісячній орбіті, виявив на поверхні Місяця більш як 40 кратерів, заповнених кригою, повідомляє ИТАР-ТАСС.
Відкриття було зроблене за допомогою встановленого на борту космічного апарату радара Mini-SAR, сконструйованого фахівцями НАСА для виявлення копалин на Місяці. Він зафіксував присутність криги більш ніж у 40 невеликих місячних кратерах від 2 до 15 км у діаметрі.
Точна кількість льоду в кратерах не встановлена, проте в НАСА вважають, що товщина крижаного покриву в кожному кратері досягає двох метрів. Таким чином, співробітник Інституту місячних і планетарних досліджень в Х'юстоні Пол Спадіс підрахував, що загальний обсяг виявлених запасів водяного льоду в цьому районі Місяця - щонайменше 600 млн тонн.
На думку фахівців НАСА, це відкриття свідчить про те, що на природному супутнику Землі були запаси води, які під час процесів, які проходили на Місяці, кристалізувалися і перетворилися на лід.
"Численні вимірювання і оброблені дані з супутника показують, що на Місяці проходять процеси утворення, накопичення, міграції води. Нові відкриття показують, що Місяць є значно цікавішим і привабливішим у науковому сенсі об'єктом, аніж вважалося раніше", - цитує РИА "Новости" провідного автора дослідження.
Раніше "Чандраян-1" виявив на Місяці декілька полярних кратерів, невидимих із Землі. Відкриття, зроблені з борту індійского супутника, як визнають дослідники, становлять великий науковий інтерес і ставлять перед науковцями нові завдання у подальшому вивченні поверхні Місяця новими науковими експедиціями.
Пошуки води на Місяці тривають уже багато років, адже її наявність зробила б можливим створення населеної станції на поверхні супутника. Місяць є "сухим світом", місячні умови не дозволяють утриматися на поверхні ні кризі, ні водяній парі. Проте учені вважають, що лід на Місяці міг з'явитися шляхом "експортних постачань" - його приносять комети.
Через те, що вісь обертання Місяця відхилена від вертикалі до площини Сонячної системи лише на півтора градуси, на місячних полюсах є узвишшя, де Сонце ніколи не заходить, а на дні кратерів - майданчики, де, навпаки, світило ніколи не з'являється. На дні деяких місячних полярних кратерів панує космічний холод - температура там менша за мінус 200 градусів Цельсія.
Після падіння комети на Місяць водяна пара, що утворилася, осідає на поверхні такої "холодної пастки" і залишається там назавжди.
