Легенда української пісні

Більше того – на зустріч з Тарасом Петриненком прийшли лише 2-3 викладачів університету.
Інші, напевно, вирішили, що захід такого масштабу не вартий їхньої професорсько-кандидатської присутності.
 
А зустріч виявилася справді неймовірною. Спочатку Тарас Петриненко проспівав декілька своїх пісень і, у паузах між ними, читав щемні і ніжні вірші. А потім...
Потім була власне анонсована „зустріч”, під час якої усі бажаючі могли задати будь-яке запитання народному артисту.

 Таких запитань виявилося дуже багато. І присутні школярі, і студенти цікавилися, які артисти є кумирами Тараса Петриненка, як саме артист пише свої пісні, де любить співати найбільше – на професійній сцені, чи у компанії близьких друзів, що б він міг порадити співакам-початківцям, які книги любить читати і як сприймає сучасний стан „Мистецької майстерні Тараса Петриненка в Івано-Франківську”, яка розпочиналася, як розкручений проект, а зараз не має жодної підтримки влади.
 Така своєрідна розмова тривала досить довго. А потім знову були пісні. До Тараса Петриненка долучилася його постійна супутниця по творчості Тетяна Горобець – артистка з унікальним тембром голосу і справді вражаючою творчою енергетикою.
 Під час не одної пісні глядачі піднімалися із крісел і, стоячи, підспівували артистам.

А неформальний гімн нашої держави – пісню „Україно!” співали усім залом – і маленькі 8-10 річні діти, і їхні батьки, дідусі та бабусі.
 
Такі концерти ще раз підтверджують – українська пісня є і буде. Її знають, люблять і шанують. І для такої пісні не існує вікових меж. Її співають усі.