Коаліція розширила повноваження президента, не вносячи змін до Конституції

Розширення повноважень президента Віктора Януковича, яке залишилося непоміченим опозицією, в Адміністрації президента називають "спецоперацією". "Дивно, що її ніхто не помітив", - сказало джерело в Адміністрації президента.

Сталося це в рамках прийняття в липні Закону "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", в якому депутати дали розширене визначення поняттю національної безпеки, віднісши до питань, які її стосуються, процеси в усіх сферах життя, починаючи від культурної і закінчуючи фондовими ринками, пише газета "КомерсантЪ-Україна".

Так, перед розглядом Закону "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" у другому читанні народний депутат Валерій Писаренко (БЮТ; входить в так звану групу Портнова - заступника голови Адміністрації президента Андрія Портнова) вніс поправку, якою запропонував внести зміни до Закону "Про національну безпеку", а саме - уточнити визначення поняття "національна безпека".

Ухвалення закону проходило ввечері в практично порожньому сесійному залі за відсутності депутатів опозиції, і на цю поправку, занесену в "перехідні положення", мало хто звернув увагу.

Саме завдяки цій поправці можна говорити, що Віктор Янукович отримав усю повноту влади в країні. Тепер, використовуючи нове визначення поняття "національна безпека", президент має право впливати на прийняття рішень у всіх сферах життя. Наприклад, запобігати і нейтралізовувати реальні і потенційні загрози національним інтересам у сферах "культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова" або "монетарної та валютної політики".

Сам Писаренко стверджує, що мети розширити повноваження президента він перед собою не ставив. "Вже давно у всіх європейських країнах до державної безпеки в першу чергу відносять не захист кордонів, а захист економіки. Тому мета цієї поправки - визначити межі, де закінчується національна безпека, для того щоб РНБО міг займатися питаннями, справді пов'язаними з нею", - сказав пан Писаренко.

Інструментом впливу є Рада національної безпеки і оборони (РНБО). Ст.107 Конституції закріплює право "координувати і контролювати діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони" за Радбезом, який у свою чергу є координаційним органом при президентові. Очолює РНБО глава держави, він же формує її персональний склад.

Крім того, президент "спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво РНБО", а також "дає доручення членам РНБО, пов'язані з виконанням покладених на неї функцій". Рішення Радбезу вводяться в дію указами глави держави.

Питання про розширення визначення поняття національної безпеки в комітеті ВР з питань нацбезпеки і оборони обговорювалося, і члени комітету позитивно оцінили цю ініціативу.

Радник президента, секретар комітету "регіонал" Юрій Самойленко пояснив, що внесення змін продиктовано викликами, які стоять зараз перед державою. Разом з тим він підкреслив, що члени комітету "не обговорювали це в ракурсі розширення повноважень президента".

"Хоча моя особиста думка - в країні має бути один господар. Але при цьому президент не виходить за рамки Конституції, оскільки РНБО може лише давати рекомендації, координувати і контролювати, але не вказувати і не виконувати," - заявив він.

В опозиції впевнені, що "тенденція до розширення повноважень президента є". "Вони весь час намагаються законами зробити Україну де-факто президентсько-парламентською республікою", - заявив перший заступник голови парламентського комітету з питань правосуддя Юрій Кармазін ("Наша Україна - Народна самооборона").

Зазначимо, що вітаючи з Днем Конституції громадян України президент Янукович заявив, що деякі норми чинного Основного закону, зокрема, поспішно ухвалені наприкінці 2004 року, стали причиною розбалансування та серйозної кризи влади, а відтак – об’єктом обґрунтованої критики всередині країни та з боку міжнародного співтовариства.

Наприкінці 2004 року було ухвалено зміни до чинної тоді Конституції зразка 1996 року. Вони передбачали зміну різновиду республіканського правління в Україні: держава перетворювалася з президентсько-парламентарної республіки на парламентарно-президентську. Внаслідок цього, президент України позбавлявся фактичного контролю над виконавчою владою. Якщо раніше президент призначав прем'єр-міністра та усіх міністрів, а Верховна Рада лише затверджувала ці призначення, то тепер президент призначає лише двох міністрів (оборони та закордонних справ), а Верховна Рада призначає голову уряду, його заступників та всіх інших міністрів.

Ще одним суттєвим моментом є те, що президент позбувся права відправляти у відставку уряд або окремого його члена. Це право робило прем'єра та окремих міністрів слухняними стосовно президента, адже будь-якої миті президент міг звільнити їх, якщо ті перестануть його слухатись. Востаннє цим правом скористався президент Віктор Ющенко, коли звільнив у вересні 2005 року прем'єрку Юлію Тимошенко. Після реформи уряд і міністри перестали бути підзвітніми гаранту Конституції, бо право звільняти їх перейшло до парламенту. Уряд став непідконтрольний президентові і це обумовило можливість опозиційності уряду до політики президента. Реформа набула чинності 1 січня 2006 року.

Після Дня Конституції команда Януковича почала робити спроби скасування цієї реформи. Спочатку це хотіли зробити внісши зміни до закону про референдум, які б дозволили скасувати цю реформу на референдумі. Проте, через супротив партнерів по коаліції ця спроба зазнала поразки.

Наступною спробою розширення повноважень була ініціатива ухвалення нової Конституції на референдумі. Проте тодішній голова Конституційного суду Андрій Стрижак заявив, що схвалювати нову редакцію Конституції на всеукраїнському референдумі не можна до внесення змін в саму Конституцію, які б передбачали таку можливість.

Тоді команда президента вирішила скасувати політреформу за допомогою Конституційного суду. Так, 14 липня до Конституційного суду надійшло подання 252 народних депутатів. Депутати просять розглянути питання про конституційність Закону "Про внесення змін до Конституції України" №2222-IV від 8 грудня 2004 року. За два дні до цього головою Конституційного суду було призначено вихідця з Донеччини Анатолія Головіна.

Наприкінці липня Конституційний суд України відкрив провадження у справі про конституційність політреформи 2004 року. У цій справі ведеться підготовка до розгляду на засіданні суду.

Суддею-доповідачем у справі щодо неконституційності політреформи 2004 року став суддя Конституційного суду Сергій Вдовиченко, який також є вихідцем з Донеччини.