Чи потрібно повернути Івано-Франківську історичну назву?

Думаю, що варто повернути попередню назву. Будь-яка назва – це сакральна річ, це спадщина, яку потрібно берегти. Тим більше, що родина Потоцьких, й, безпосередньо син Станіслав, в честь якого було названо місто, прислужилася до розвитку краю, до захисту європейської цивілізації від турецьких військ. Тому я вважаю, назва має бути відновлена.

Я прихильник того, що повертати попередню назву не варто. З Івано-Франківськом вже асоціюється певне покоління людей. Зараз ми заставимо цих людей жити в іншому місті. Тому ми фактично можемо вже міняти стару-нову назву. Бо Івано-Франківськ – це вже усталена назва.
Є нюанс пов'язаний з тим, що Станіславів це польська назва й відповідно тоді місто асоціювалося з польською культурою, історією й державою. Тобто це повернення не має ніякого державотворчого розвитку. Як не як, а побудовано місто на місці українського села, зусиллями українських селян.
Є також дискусії як правильно писати назву «Станіславів» - через «и» чи «і».
Найважливішим, напевно, є той чинник, що із зміною назви міста доведеться міняти багато інших назв – вивісок, вносити зміни на карти, перереєстровувати документи. А це доволі затратно в умовах української економічної ситуації.
Тим більше думаю, що Іван Франко – одна із найвидатніших постатей в історії України. А тому думаю, що він заслуговує щоб його іменем називалося місто – обласний центр, та й, загалом, область.

Вважаю, що повертати попередню назву міста не потрібно. Івано-Франківськ – назва дуже гарна. По-перше, тут неодноразово бував Іван Франко. Його постать, думаю, обговоренню не підлягає. Це – один із найвеличніших українців, його творчість до кінця ще не досліджена, вона була закрита за сімома замками за СРСР, тому що його позиціонували як революціонера, а насправді він, окрім поета й вічного революціонера був великим гуманістом і філософом. Це надзвичайно велична постать в історії України й українського народу. Тому абсолютно доцільно, щоб його іменем було названо місто.
А, по-друге, давайте не забувати які наслідки може потягнути за собою перейменування. Окрім, неповаги до Івана Франка, це ще й фінансові затрати. Потрібно міняти усі документи абсолютно всім організаціям, підприємствам, установам, міняти печатки, прописки. Це величезне фінансове навантаження на всю громаду міста. А ті питання, що виникають про можливість перейменування, вважаю, що вони носять провокаційний характер.

Однозначно, потрібно повернути попередню назву міста. Але є наступні проблеми. Місто має дві попередні назви – спочатку воно називалося Станиславів, а потім воно називалося Станіслав.
По-перше, стоїть питання яку саме з цих назв потрібно повертати.
По-друге, якщо повертати назву, то потрібно проводити референдум й можна запропонувати якісь інші варіанти. Колись Степан Пушик, на початку 1990-х років, коли хотіли перейменовувати пропонував дуже гарний варіант – «Новий Галич».
По-третє, сучасне написання назви міста суперечить нормам українського правопису. Не може писатися «Івано-Франіквськ» через дефіс. Колись так написали, щоб назва міста не асоціювалася з іменем іспанського диктатора Франко.
Тому є ще й думка про необхідність змінити цей мовний покруч на «Франківськ» або «Франко». Міняти потрібно, бо нинішня назва є складною, її складно писати й вимовляти.

Повертатися до попередньої назви вже не потрібно. Всі мешканці, які живуть тут й поза Івано-Франківськом всі знають, що це колишній Станиславів. Історія Станиславова є дуже добре представлена в усіх в головах. Я не вважаю, що це є якась роздвоєність. Станиславова вже нема. З кожним роком поверненян до нього все більш виглядає непотрібним й неможливим. Те місто вже фактично перестало жити і його нема. Ту історію ми, звичайно, підхоплюємо, підтримуємо, але ми живемо, насправді, вже не у Станиславові, а у Івано-Франківську. Мені правда не подобається ускладненість у правописі «Івано-Франківськ». Простіше було б просто «Франківськ», але я розумію чому так вийшло.
Тепер вже нема ніякого толку повертатися до старої назви.

Розмови про перейменування Івано-Франківська – це маячня хворих людей або ворогів України. Польські магнати були далекоглядніші. Щоб знівелювати славу Галича – столиці Галицько-Волинського князівства вони заснували Новгород і той Новгород не назвали іменем населених пунктів, які тут були – Заболоття, Книгинин, а дав Потоцький назву свого сина Станіслава, мавпуючи нашого короля Данила Галицького, який заснував Львів на честь свого сина.
У центрі поляки зруйнували українську церкву. Практично в місті було заборонено поселитися українцям. Тут ми побачимо і катедральний костел і костел єзуїтів, вірменам було дано право на будівництво вірменської костелу, на місці церкви збудували синагогу.
Деякі сучасні хруні своїми висловами хочуть знищити пам'ять про одного із найбільших українських геніїв – Івана Франка. Людину, рівня якої важко знайти в літературах багатьох інших народів.
Я категорично проти перейменування Івано-Франківська. Назва має бути незмінною.

Попередня назва Івано-Франківська, а їх було, до речі дві - «Станіслав» і «Станіславів», повинна залишитися історичною назвою.
Поселення виникло на українських землях й отримало магдебурзьке право саме на українських теренах, де споконвічно проживали поряд і поляки й українці. Виникло вона на території українських сіл Княгинин й Заболоття. А тому, якщо ми таким шляхом рухатимемося до історії, то не тільки Івано-Франківську потрібно було б повертати його назву, але й Одесі чи Білгород-Дністровську, які також раніше носили інші назви.
Тобто, мені видається, що історії потрібно віддати те, що належить історії, а сьогодні варто зберегти в назві міста пам'ять про людину, якою пишаємося не тільки ми на Західній Україні, але й всі українці, вся Східна Європа.
Зрештою, Іван Франко – це постать філософської й поетичної думки, яка визнана в усьому світі, усіма лідерами політичної еліти.
Тому збереження назви «Івано-Франківськ» є закономірним й правильним явищем й зміни не потребує.

Потрібно дуже ретельно зважити всі обставини. До цього питання не можна підходити без певної роботи дослідницької комісії. Окрім того, потрібно прорахувати економічні наслідки такого перейменування. Але в цілому й загальному, вважаю, що міста мають називатися так як їх назвали при заснуванні. Тобто це є бажано. Безперечно, що доля міст мінлива – вони можуть міняти назви, але все ж таки сам дух міста формується за участі засновника цього міста й у цьому випадку, думаю, що треба поважати волю і дух засновника.
Але ще раз повторюю, що це питання не просте. Момент перейменування можна відкласти на майбутнє, бо на сьогодні, вважаю, що громада міста не готова до подібного кроку, так само як не готова, скажімо, захищати архітектурну традицію міста. Це ми можемо спостерігати останнім часом. Можливо в майбутньому буде такий час, коли громада буде консолідованою навколо справжніх, а не ілюзорних цінностей і тоді питання перейменування буде вирішуватися доречніше й органічніше.

Я категорично проти перейменування Івано-Франківська. Як би я був тут в 1962 році, то може я б і не підтримував ідею перейменування зі Станіславова на Івано-Франківськ, але вже названо. Тому потрібно зараз поважати Івана Франка. Повертатись до попередньої назви - це означає будити полонофільські настрої й думки про кресове місто Станіслав.

Вважаю, що не варто повертати попередню назву міста. Взагалі, Івано-Франківськ почався не з сім’ї Потоцьких. Зараз буде відкриватися хрест на місці, де стояла церква ще до того як Потоцькі почали розбудовувати місто. Звичайно, ми вдячні Потоцькому, що він, в свій час, тут розбудував фортецю й був засновником міста. Але він не робив цього на пустому місці. Тут жили наші прадіди. Іван Франко – один із найбільших трудівників для України. Тому, це велика честь місту носити його ім’я.

Вважаю, що Івано-Франківську варто повернути попередню назву. Мені здається, що історичні назви міст, які вони отримували при заснуванні, повинні зберігатися.

Повертати попередню назву Івано-Франківську, насправді, вже мабуть не доцільно.
Колись була така ідея, щоб історичну частину міста зробити своєрідним заповідником і назвати його «Старий Станіславів». Це було б поєднання історії з сьогоденням.
Насправді, те місто, яке ми зараз маємо, воно у своїх межах вже набагато ширше від колишнього Станіславова. Тому, навіть з цієї очки зору стару назву повертати це вже має сенсу.
В той же час, щоб стара назва не забувалася, тому що це частина нашої історичної пам’яті, можна було б, власне, таким шляхом піти, як я вже зазначав, щоб історичний центр мав назву «Станіславів».