З кінця жовтня ми нулого року поча ли діяти нові правила констатації та перевірки причин смерті. Їх встановив спільний наказ Генпрокуратури, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я. Ініціатори цього документа кажуть, що він виданий для того, щоб уникнути прецедентів, коли людині з корисною метою «допомагають» відправитися у кращий світ, а у свідоцтві про смерть вказують, що вона померла природною смертю.
Та на ділі все стало набагато складніше, ніж було дотепер. Більше клопотів додалося як для родичів померлої особи, так і для медиків, правоохоронців, голів віддалених сіл. До чого тепер треба бути готовим у випадку смерті людини?
Кожна смерть в Україні – злочин?
За новими правилами «вмирання», повідомлення про смерть приймає «швидка» (у селах – фельдшер) та служба «102». Медики відразу дають знати у міліцію. Повідомляти слід про кожен випадок смерті людини, незалежно від місця її настання, за винятком смерті від захворювань у закладах охорони здоров’я. На місце смерті виїжджає слідчий. До його приїзду не можна порушувати обстановку на місці події, переміщувати тіло, наряджати померлого. Втім цього правила, здебільшого й не дотримуються прибиті горем родичі покійного – поки ще тепле тіло, вони наряджають його.
Слідчо-оперативна група виїжджає до місця смерті людини, проводить перевірку, отримує свідчення лікаря, родичів та інших свідків. Якщо слідчий запідозрить, що людину «відправили» на той світ, на місце події викликають судово-медичного експерта, і тіло відправляють на розтин. У кожному випадку, коли людина помирає раптово чи поза місцем постійного проживання (навіть коли на власному подвір’ї, на вулиці, у сусідів, у церкві), слідчий зобов’язаний ініціювати розтин.
Єдиною складністю у роботі слідчих з появою нових правил перевірки причин смерті стала надмірна завантаженість працівників, через це люди нарікають, що «міліція довго їде». У кожному населеному пункті області є медичний працівник, який може зафіксувати факт смерті. А от слідчі виїжджають з районного центру, що створює певну затримку у роботі лікарів із правоохоронцями. Кажуть, що лікар часто змушений чекати міліціонера навіть до 5 годин.
Родичам померлих все ж доведеться змиритися з ситуацією – у будь-якому випадку вони мають телефонувати в заклад охорони здоров’я і міліцію, а не наряджати покійника, як це могло бути раніше. І жодні християнські звичаї та моральні суспільні устої не дають права відступати від «наказу трьох», як його вже «охрестили» у народі. Тим більше, що поховати покійника родичі не зможуть без довідки про смерть.
