Сьогодні друга річниця фінансової кризи. Україна - з-поміж найбільш постраждалих країн. Рівно два роки тому - 15 вересня 2008 року - оголосив про банкрутство один з найбільших інвестбанків світу - Lehman Brothers. Ця дата посяде місце в підручниках історії не тільки як найбільше банкрутство в світі, а й як точка відліку глобальної фінансової кризи, пише "Дело".
Колапс фінансових ринків, загроза банкрутства ще десятка найбільших фінустанов світу, рекордний обвал фондових ринків - ось короткий перелік того, що відбувалося в подальші кілька тижнів після краху Lehman.
У той час в Україні навіть не уявляли всього масштабу обвалу світової економіки. Але саме нашу країну вважають однією з найбільш постраждалих. Мало не рекордне серед усіх країн світу падіння ВВП за 2009-й - на 15,1%, зниження промвиробництва на 22%, знецінення національної валюти на 65%, крах десятків банків і тисячі корпоративних банкрутств. Ось далеко не повний перелік втрат вітчизняної економіки.
"Восени 2008 року українська економіка була унікальним "квітником" різних дисбалансів - величезний дефіцит торгового балансу (мінус 14,4 млрд дол), фінсектор до межі перегрітий спекулятивним капіталом, заробітна плата, що в рази випереджала продуктивність праці, значна інфляція, фіскальні проблеми і так далі. З такою економікою через якийсь час все одно сталося б щось недобре", - говорить виконавчий директор "CASE-Україна" Дмитро Боярчук.
Досі світова економіка далека від остаточного одужання. Багато фінансових гуру вважають: другої хвилі фінансової кризи не уникнути. На думку інших експертів, рецесії не буде. Поки експерти ламають списи в питанні, бути чи не бути другій хвилі кризи, прем'єр Микола Азаров поспішив запевнити: Україні світова криза не страшна. Проте насправді наша економіка дуже залежна від подій на зовнішніх ринках. Окрім цього їй загрожують і середньострокові внутрішні ризики. Основні з них криються у галузі державних фінансів. Більшість експертів упевнена, що економіка України ще й досі дуже сильно залежить від того, що відбувається на світових ринках. "80% всіх загроз для нашої економіки залишається в зовнішній площині. Україна - експортно орієнтована країна, і мало не найважливіший показник, що впливає на ситуацію в економіці країни, - це зміна цін на метал на світових ринках", - говорить директор департаменту аналітики компанії Astrum Investment Management Олексій Блінов.
Зовнішній борг приватного сектору скоротився за останні два роки не так сильно, щоб можна було говорити про незалежність українського бізнесу від ситуації на зовнішніх фінансових ринках. Українські банки за останні два роки скоротили зовнішню заборгованість на 30% - до 29 млрд дол, а корпорації навіть, навпаки, збільшили свої зовнішні боргові зобов'язання на 1,8% - до 44,7 млрд дол.
"Багато банків і компаній минулого року реструктуризували свої зовнішні борги, перенісши виплату основної суми на 2011-2012 роки. Більшість з них зможе в повному обсязі розрахуватися, тільки якщо рефінансує заборгованість за рахунок нових позик. А якщо ситуація на фінансових ринках помітно погіршиться, то у них виникнуть серйозні проблеми з обслуговуванням боргів", - пояснює провідний дослідник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Олександра Бетлій. До того ж без доступу до зовнішніх ресурсів український бізнес розвиватиметься набагато повільніше.
Задля правди слід зазначити, що порівняно з осінню 2008 року готовність української економіки до світових фінансових катаклізмів справді набагато вища. "Експорт-імпорт товарів і послуг зараз майже урівноважений, більшість іноземних фінансових інвестицій вкладені в держпапери (ОВДП), що деякою мірою страхує фінансові ринки від значних потрясінь. На банківських балансах менше беззаставних кредитів і застав, що знецінюються", - зазначає Дмитро Боярчук.
На думку експерта, у разі другої хвилі кризи українська економіка може істотно уповільнити темпи зростання, але спаду, подібного як у 2009 році, вже не буде. "Наприклад, промвиробництво замість прогнозованого зростання в 10% покаже 1-3%, але падати вже не буде, основна причина - далі нікуди", - іронізує Боярчук.
Окрім небезпеки, яку несе турбулентність зовнішніх ринків, є у вітчизняної економіки і середньострокові внутрішні ризики. Основні з них криються в державних фінансах. "В Україні нестабільна фіскальна система. Є ряд системних ризиків, в першу чергу пов'язаних зі значними витратами на соціальні потреби (дефіцит бюджету Пенсійного фонду, що зростає, пільги, дотації тощо). Якщо не буде реформ, здатних стимулювати економічне зростання, то через якийсь час Україна не зможе обслуговувати держборг", - ставить невтішний діагноз Бетлій.
Аналогічної думки дотримується і Олексій Блінов. "Бюджетна політика несе певну небезпеку. До кінця року завдяки кредиту МВФ уряд зняв усі питання фінансування бюджетного дефіциту. Але Україна - не США, ми не можемо до безкінечності нарощувати держборг", - говорить економіст.
За його розрахунками, вже цього року, якби не було нових запозичень, уряд України повинен був би витратити на погашення і обслуговування державного боргу близько 13% усіх доходів бюджету (на кінець року прямий держборг сягне 28% ВВП). "Якщо Україна нарощуватиме борг такими темпами, то в перспективі півтора-двох років ми можемо підійти до тієї межі, коли інвестори заговорять, що уряд формує піраміду. А приклад Греції показує, наскільки небезпечні такі розмови", - нагадує Блінов.
Усі економісти як панацею від падіння України до боргової ями називають один і той же засіб - структурні реформи економіки. "Поки що нова влада тільки показує красиві проекти реформ і заявляє про готовність їх проводити. Але питання, чи зможе вона впровадити їх і довести до кінця, залишається", - підкреслює Бетлій.
